Смотреть больше слов в «Иллюстрированном энциклопедическом словаре»
БРУНО, ДЖОРДАНО(Bruno, Giordano) (1548-1600), итальянский философ, родился в поселке у города Нола недалеко от Неаполя в 1548. Учился в монастырской школе в Неаполе, где в 1565 вступил в доминиканский орден; в 1572 стал священником. Обвиненный в ереси в 1576, бежал сначала в Рим, а затем за пределы Италии; переезжал из города в город, занимался чтением лекций и сочинением многочисленных трудов, был принят при дворах Генриха III и Елизаветы. В 1592 по доносу венецианского патриция Джованни Мочениго, пригласившего его в Венецию, был предан суду инквизиции. Бруно был арестован, против него было начато следствие - сначала в Венеции, а в 1593, после выдачи Бруно Венецианским государством, в Риме. Ему были предъявлены многочисленные обвинения в богохульстве, аморальном поведении и еретических взглядах в области догматической теологии; осуждению подверглись также некоторые из его философских и космологических идей. Бруно отказался признать ложными главные из своих теорий и по повелению Климента VIII был приговорен к смертной казни, а затем сожжен на костре на площади Кампо ди Фьоре в Риме 17 февраля 1600.Среди ранних сочинений Бруно - комедия на итальянском языке Подсвечник (Il Candelaio, 1582) и несколько трактатов, посвященных теориям Раймунда Луллия об искусстве механического мышления и памяти ("великом искусстве"). Важнейшими произведениями этого периода являются диалоги на итальянском языке, написанные им в Англии, и поэмы на латинском языке, написанные в Германии. Его метафизическое учение изложено в работе О причине, начале и едином (De la causa, principio e uno, 1584), в которой он утверждает, что Бог (Бесконечное) включает или сочетает в себе все атрибуты, в то время как частные феномены суть не что иное, как конкретные манифестации единого бесконечного принципа. Единая универсальная материя и единая универсальная форма, или душа, являются непосредственными началами всех отдельных вещей. Космология Бруно изложена в его работе О бесконечности, Вселенной и мирах (De l'infinito, universo e mondi, 1584). В этом произведении он опровергает традиционную аристотелевскую космологию и утверждает, что физическая Вселенная бесконечна и включает бесконечное число миров, в каждом из которых есть солнце и несколько планет. Таким образом, Земля всего лишь небольшая звезда среди других звезд в бесконечной Вселенной.Метафизика Бруно является связующим звеном между взглядами Николая Кузанского и Спинозы; она также оказала непосредственное влияние на немецкий классический идеализм. В своей космологии Бруно следует Лукрецию и Копернику, однако выводит из коперниканской системы гораздо более радикальные следствия, чем ее автор. Больше, чем любой другой итальянский философ того времени, Бруно заслуживает названия предшественника, если не основателя современной науки и философии. Его идеи и произведения свидетельствуют скорее о смелости и богатом воображении, чем о точности и осторожности в выводах, однако совпадение его идей с позднейшими научными и философскими теориями поразительно. Трагическая смерть Джордано Бруно сделала его мучеником за свободу мышления.Среди других важнейших трудов Бруно - Пир на пепле (Cena de le leneri, 1584); Изгнание торжествующего зверя (Spaccio de la bestia trionfante, 1584); Тайна Пегаса (Cabala del cavallo Pegaseo, 1585); О трагическом энтузиазме (Degli eroici furori, 1585); 120 статей о природе и Вселенной против перипатетиков (Centum et viginti articuli de natura et mundo adversus Peripateticos, 1586); 160 статей (Articuli centum et sexaginta, 1588); О тройственном минимуме и измерении (De triplici minimo et mensuro, 1589); О монаде, числе и фигуре (De monade, numero et figura, 1589); О безмерном и бесчисленном (De immenso, innumerabilibus et infigurabilibus, 1589).... смотреть
(Филиппе) (1548 - 1600) - итальянский философ и поэт, борец против схоластической философии и католической церкви.
Бруно, Джордано Філіппо (1548, Неаполь - 1600) - італ. філософ, релігійний мислитель, поет. Домініканський монах, який через заняття астрономією вийшов на осмислення світобудови, що його церква кваліфікувала як єресь. Був схоплений інквізицією й ув'язнений у Римі (1593 - 1599). Через відмову зректися своїх переконань був спалений живим на вогнищі. За допомогою концептуального апарату неоплатонізму, розробленого Кузанським, Фічіно та Піко делла Мірандолою, Б. прагнув здійснити синтез ідей гностичної традиції Відродження, деяких ознак давньоєгипетської релігійності й досократівської гредьк. філософії. У центрі його уваги - проблема співвідношення людини, як своєрідного мікрокосму, із Всесвітом, як макрокосмом, пошук гармонії людини з Космосом через магічну організацію її уяви і вдосконалення інтелекту як монадного відображення універсуму. Монадологічний підхід значною мірою визначає специфіку філософування Б., знаходячи обґрунтування і конкретизацію у багатьох його працях. Зазнавши чималого впливу Коперника, Б., проте, розглядає геліоцентричну систему лише як один із незліченних світів природного універсуму, що є безконечним, вічним і постає "Богом в речах". Основною складовою буття виступає монада як самодостатнє просте утворення, якому притаманна єдність матеріального й ідеального, об'єктивного й суб'єктивного. Космос - це мережа ієрархізованих монад, які є автономними і водночас зумовлюють одна одну. У цій ієрархії Бог знаходиться на найвищому щаблі, як "монада монад", проста і водночас внутрішньо поділена на протилежності. В ній наявні розрізнення і збіг руху й нерухомості, центру і периферії, матерії і форми, частини й цілого, отже, панує монадологічний принцип "все в усьому". Середній щабель належить душам, а третій, найнижчий, - атомам, найменшим часткам матерії. Філософія Б. містить чимало ідей, які певним чином були розроблені в концепціях наступних мислителів - від Спінози, Ляйбніца та нім. романтиків (передусім, Шеллінга) до сучасних езотериків. Водночас наукоцентрична традиція філософування тлумачить Б. як сподвижника науки, своєрідний прафеномен справжнього науковця, прообраз сучасного вченого. Основні твори: "Про тіні ідей" (1582); "Бенкет на попелі" (1584); "Про причину, початок і єдине" (1584); "Про безконечність, всесвіт і світи" (1584); "Вигнання звитяжного звіра" (1584); "Про героїчний ентузіазм" (1585); "Про монаду, число і фігуру" (1591).... смотреть