Смотреть больше слов в «Иллюстрированном энциклопедическом словаре»
Ясперс, Карл (Jaspers) (23. 2. 1883 - 26. 2. 1969) - немецкий философ, ведущий представитель экзистенциализма. Рано осознал философию своей высшей ц... смотреть
Ясперс, Карл (1883, Ольденбург - 1969) - нім. філософ і психіатр, один із засновників філософії екзистенціалізму. Вивчав право в ун-тах Гейдельберга і Мюнхена, медицину - в ун-тах Берліна, Геттингема, Гейдельберга. В1908 - 1915 рр. працював у психіатричній клініці Гейдельберга, з 1922 р. - проф. філософії Гейдельберзького ун-ту, в 1937 - 1945 рр. був усунутий (в зв'язку з приходом до влади націонал-соціалістів) від викладацької діяльності, в 1948 - 1961 рр. - проф. філософії Базельського ун-ту. За Я., філософія повинна дати людині орієнтири існування у світі, "висвітлити екзистенцію" та здійснити "стрибок до безумовного буття". В концепції Я. буття має потрійне значення: 1) предметне буття або "буття-у-світі"; 2) екзистенція або людська самість, яка не може бути об'єктивованою; 3) трансценденція як "охоплююче" - незбагненна межа будь-якого буття і мислення. У відповідності з цим членуванням мислення проходить різні стадії і виконує різні функції: 1) мислення перед лицем "буття-усвіті" як "орієнтація у світі"; 2) мислення перед екзистенцією як "висвітлення екзистенції"; 3) мислення перед лицем трансценденції як "метафізика", яка прагне виразити свій невимовний предмет за допомогою "шифрів". Останній етап і є власне етапом філософування, який пов'язує людину з розумінням Бога. Філософія, за Я., не пізнає буття, а лише засвідчує його існування. Головним предметом філософії, за Я., є людина та історія як перший вимір людського буття. Вирішальну роль в аналізі людської екзистенції виконує поняття ситуації, яка визначає історичну унікальність як певної людської долі, так і певної епохи. Досліджуючи людину в її екзистенційному вимірі, подібно до Канта, Я. вичленовує різні рівні людського "Я": 1) "Я" емпіричне або емпіричний індивід як частина природи; 2) "Я" предметне або "свідомість взагалі", яка є умовою можливості людського буття або предметності як такої; 3) "Я" як рівень розуму або духу, визначальною рисою якого є цілісність мислення. Саме "Я" предметне або "свідомість взагалі" є передумовою комунікації, яка, за Я., дозволяє встановити зміст філософування: тільки та філософія є істинною, яка є комунікативною. Завдяки комунікації людина може віднайти саму себе або свою самість, встановити екзистенційне відношення між людьми як відношення "Я - Ти" та усвідомити саме буття. Тим самим філософія у Я. набуває етичного забарвлення, акцентуючи увагу не на гносеолого-методологічних проблемах, а на взаємозв'язку між людьми, де головну роль виконують поняття "свобода", "вірність" "самим-собою-буття", "воля до комунікації". Результатом філософування, за Я., є філософська віра, яка, на відміну від релігійної, ґрунтованої на істині Одкровення, є результатом розмислу. Поняття "філософської віри" об'єднує різні аспекти проблеми "розум і екзистенція". Як вважає Я., існування трансцендентного - як особливого роду буття - не може бути обґрунтоване за допомогою тільки позитивних аргументів розуму. Трансценденція - єдиний предмет, який може бути засвідчений розумом і вірою, по відношенню до якого розум і віра співпадають. З позицій філософської віри Я. намагається дати інтерпретацію світового історичного процесу Н. а його думку, людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, хоча науково обґрунтувати цю тезу, як і протилежну їй щодо того, що різні культурні утворення абсолютно незалежні один від одного (Шпенглер), неможливо; у неї можна тільки вірити. Світова історія, за Я., створює загальнолюдську "комунікацію", можливість якої забезпечується "наявністю в певний історичний період "вісьового часу" (VIII - III ст. до н.е. ), або "вісьової епохи" - епохи зародження світових релігій і філософії, коли людство вперше усвідомило себе і своє відношення до світу, поставило "останні питання буття" про смертність, конечність свого існування і усвідомило своє безсилля перед ними. Істинне духовне життя народжується перед лицем "абсурдних ситуацій", які змушують людство осмислити своє існування в світі, що виводить спілкування людей на екзистенційний рівень. Основні твори: "Психологія світоглядів" (1919); "Духовна ситуація часу" (1932); "Філософія". У З т. (1931 - 1932); "Ніцше і християнство" (1946); "Про європейський дух" (1946); "Про істину" (1947); "Витоки історії і її мета" (1948); "Філософська віра" (1948); "Розум і екзистенція" (1949).... смотреть
ЯСПЕРС, КАРЛ(Jaspers, Karl) (1883-1969), немецкий философ, представитель экзистенциализма. Родился 23 февраля 1883 в Ольденбурге (Германия), изучал право в Гейдельбергском и Мюнхенском университетах, медицину в Берлинском, Гёттингенском и Гейдельбергском университетах. В 1909 получил право заниматься медицинской практикой. В 1909-1915 работал ассистентом врача в университетской психиатрической клинике. В 1916 был назначен ассистентом по психологии, в 1920 ассистентом по философии, а в 1921 профессором философии Гейдельбергского университета. Брак с еврейкой в 1910 и политические убеждения привели к его отстранению при национал-социалистах от всех административных обязанностей в 1933 и от преподавательской деятельности в 1937. В 1938 была запрещена публикация трудов философа. Ясперс остался в Гейдельберге и много времени посвятил изучению Библии. После войны (1945) был восстановлен в должности, открыто высказывал в университете свои взгляды по таким вопросам, как вина немцев и угроза ядерной войны. Известны радиовыступления по проблемам политики, а также на философские темы. Пытался провести идею денацификации университетов. В 1949 стал профессором философии Базельского университета (Швейцария), в 1961 отказался от преподавания и посвятил себя науке и публицистике. Умер Ясперс в Базеле 26 февраля 1969.Ясперс оказал решающее влияние на экзистенциализм 20 в. Он стремился соединить идеи Кьеркегора и Ницше с традицией академической философии, не принимая, однако, ни "фанатизма" Кьеркегора, ни "исступления" Ницше, ни "индифферентного мышления" университетских профессоров. В поздних работах он все же предпочитал говорить о "философии разума" или "мировой философии", а не о "философии существования". С точки зрения Ясперса, важной предпосылкой философствования являются естественнонаучные знания, хотя сама философия выходит за границы доступного науке. Лишь когда мы продвигаем научное знание до его пределов, перед нами открываются новые горизонты. Истина в философии носит отчетливо выраженный личностный характер, это не сумма догм, но деятельность - открытая и всегда незавершенная, она постигается верой и передается другим людям через обращение к их существованию как свободных личностей (экзистенции). Философия воспринимается - в особой межличностной коммуникации - только теми людьми, все бытие которых преобразовано верой. Однако вера эта не религиозная, а философская, поскольку носит личностный характер и не опирается на авторитет. Хотя Ясперс ценил то, что он называл "религией Библии", он не мог согласиться с притязаниями христианства на обладание абсолютной и единственной истиной и строго различал веру (верование) и знание; боговоплощение и искупление в качестве догматов казались ему несовместимыми с человеческой свободой и ответственностью. Мы достигаем философской веры, принимая нашу конкретную историческую ситуацию с ее ограничениями и задачами, признавая в определенные существенно важные моменты существование безусловного долженствования и обнаруживая себя в тех "предельных ситуациях" (Grenz-situationen) страдания, вины и смерти, в которых на карту поставлено все наше Я. В этих случаях мы встречаемся с Трансцендентным, или Богом ("Единым"). Бог не может быть познан и описан как некий объект, он познаваем и может быть описан только с помощью мифа и символа ("шифра") или через рассуждения, не выдерживающие критики как логические конструкции, но указывающие на то, что выходит за пределы передаваемого ими содержания.Среди основных работ философа - Общая психопатология (Allgemeine Psychopathologie, 1913); Психология мировоззрения (Psychologie der Weltanschauungen, 1919); Философия (Philosophie, 3 Bd., 1932); Об истине (Von der Wahrheit, 1947); Проблема немецкой вины (Die Schuldfrage. Ein Beitrag zur deutschen Frage, 1946); Великие философы (Die grossen Philosophen, Bd. 1, 1957); Философская вера и откровение (Der philosopische Glaube angesichts der Offenbarung, 1962); Атомная бомба и будущее человечества (Die Atombombe und die Zukunft des Menschen, 1958); Шифры трансценденции (Chiffren der Transzendenz, 1970) и др.... смотреть